Син міністра торгівлі, Кайл Лутнік, активно збирає капітал для масштабного проекту центру обробки даних штучного інтелекту в Амарілло, штат Техас, тоді як його батько, Говард Лутнік, використовує своє становище, щоб сприяти іноземним інвестиціям у промислові проекти США. Це викликає питання про потенційний конфлікт інтересів і про те, чи приватна фінансова вигода сім’ї впливає на державну політику.
Зв’язок: батько і син
У липні Кайл Лутнік разом із мільярдером Тобі Нойгебауером, ключовою фігурою проекту, відвідав майданчик майбутнього центру обробки даних Fermi America. Всього через кілька тижнів Говард Лутнік, як секретар Міністерства торгівлі, був сфотографований з Нойгебауером на заході в Білому домі, який рекламував партнерство Фермі з південнокорейською компанією.
Цей момент свідчить про скоординовані зусилля, в яких бізнесові угоди сина безпосередньо отримують вигоду від політичного впливу батька. Компанія Кайла Лутніка отримує прибуток від зборів, пов’язаних зі збільшенням інвестицій у центри обробки даних, а Говард Лутнік, як повідомляється, тиснув на іноземні уряди, включаючи Південну Корею, щоб вони інвестували мільярди доларів у промислові проекти США, створюючи можливості для клієнтів його сім’ї.
Політичні уподобання та фінансові переваги
Розслідування The New York Times показує, що Лутник використовував своє становище, щоб пропонувати політичні послуги в обмін на іноземні інвестиції. Це призвело до ситуацій, коли компанії, пов’язані з його сім’єю, отримують пряму вигоду від тиску, який він чинить на міжнародних союзників. Наприклад, Південна Корея була змушена інвестувати значні кошти в американську промисловість, яка могла спрямувати кошти в проект центру обробки даних, який фінансував Кайл Лутнік.
Ця ситуація стосується не лише бізнесу, а й того, як через родинні зв’язки можна монетизувати владу та політику. Дії міністра торгівлі викликають серйозні етичні занепокоєння щодо того, чи державні інтереси не ставляться вище приватної фінансової вигоди.
Ширший контекст
Ажіотаж навколо центрів обробки даних ШІ підкреслює зростаючу тенденцію: величезні потреби ШІ в інфраструктурі створюють прибуткові можливості для тих, хто має доступ до капіталу та політичного впливу. Потреба в цих об’єктах стимулює попит на інвестиції, роблячи їх основною мішенню як для законного бізнесу, так і для потенційно неетичних спекуляцій.
Цей випадок демонструє, як державні посади можна використовувати для збагачення приватних інтересів, особливо в галузях, що розвиваються, таких як ШІ, де масштабний розвиток інфраструктури потребує значного фінансування та державної підтримки. Участь сім’ї Латнік є яскравим прикладом того, як можуть розгортатися такі ситуації, стираючи межі між політикою та особистою вигодою.
Зрештою, дії міністра торгівлі створили систему, в якій іноземні інвестиції використовувалися не лише для економічного зростання, але й для отримання фінансової вигоди від бізнес-угод його родини.
