Середзем’я, в якому, за словами Ілона Маска, «гобітів захищав жорстокий народ Гондору», насправді не існує. Навіть у його «ідеї» світу Толкіна. Але якщо у 2023 році британський антимігрант Томмі Робінсон отримав підтримку через своє «нерозуміння» Толкіна, то це вже не просто курйоз. Це прояв глибокої тенденції: використання культурних міфів для виправдання політичних амбіцій.
Маск і «суворі люди» Гондору: коли фантастичні міфи стають політичними інструментами
У нещодавній публікації на X Маск захистив Робінзона, сказавши: «Хоббіти змогли прожити своє життя в мирі та спокої лише тому, що їх захищав жорстокий народ Гондору». Це твердження прямо суперечить сюжету Толкіна. У «Володарі перснів» Гондор — це королівство в занепаді, де більше немає трону, а «жорстокі люди» є зрадниками, а не героями. Хоббіти вижили завдяки скромності, а не війні, як стверджує Маск.
Ця помилка не випадкова. Як показує дослідження Емми Фоссен, професора вивчення ігор, такі спотворення часто використовуються людьми, щоб виправдати свої дії. Наприклад, ультраправі використовують Толкіна, щоб виправдати антимігрантську позицію. «Якщо ви хочете гнобити, — каже Воссен, — ви бачите себе хоббітом, який виправдовує свій злочин».
Як «Володар кілець» став політичною зброєю: історія спотворень
Використання Толкіна в політичних цілях не є чимось новим. У 1960-х хіпі черпали натхнення з “Хоббітів”, створюючи гасла на зразок “Фродо живе!” Серед італійських фашистів – ще в 1970-х роках – «табори хоббітів» стали місцем антикомуністичних протестів. Сьогодні прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, яка «не вважає «Володаря кілець» фантастикою», підтримує виставки, присвячені Толкієну.
Історія не обмежується Італією. У США Міністерство внутрішньої безпеки використало зображення «Шира» — міфічного зеленого дому гобітів — для набору студентів у рамках своєї імміграційної політики. Тут же, як зазначають дослідники, «відправлення до Ширу» перетворює міф на інструмент соціального контролю, де хоббіти стають метафорою «непослідовних» мігрантів.
Толкін у контексті: Коли націоналізм зустрічається з фантастичним міфом
Однак важливо розуміти, що Толкін був людиною суперечливих поглядів. Хоча він критикував нацизм і називав гітлерівські закони «божевільними», він також підтримував Франциско Франко та його націоналізм в Іспанії. Крім того, у своїх статтях він порівнював карликів з євреями, хоча не приховував своїх поглядів на расову ієрархію.
Це не означає, що міфи Толкіна можна якось застосувати. Як зазначає Джанет Крофт, редактор журналу:Міфлор, люди, які «вірять у «невдах», які повинні відстоювати свої цінності» — це вже втрата сенсу оригінального твору. Толкін, як письменник, надихнув на роздуми про те, як зберегти баланс у світі, а не використовувати міфи в політичних битвах.
Чому це важливо для нас?
Спотворення культурних міфів не тільки позбавляє їх сенсу, але й перетворює їх на інструменти. У світі, де фантастичні міфи давно увійшли в політичний лексикон, розуміння контексту стає критичним.
Навіть якщо ви не читали «Володаря кілець», варто запитати: як ми, як суспільство, використовуємо наші культурні наративи? Маск з його неадекватними дописами є лише продовженням тенденції, коли політики намагаються будувати «власну міфологію». У 2023 році ця проблема стає ще гострішою: у середовищі, де міфи Толкіна використовуються для виправдання крайнощів, варто задуматися, чи не пригнічуємо ми справжнє значення культури для виправдання наших рішень.
“Ті, хто хоче контролювати міфи, — каже дослідник Толкіна Робін Енн Рейд, — роблять це за рахунок самої історії. Їхнє завдання — довести, що міфи надихають їх, а не що вони самі їх створюють”.
Отже, якщо ви чуєте про Толкіна в контексті політики, пам’ятайте: тут йдеться не про гобітів, а про те, як люди спотворюють культуру, щоб перемогти. І іноді, як і Маск, вони просто не розуміють, що означає бути «твердими» — і, як виявилося, «м’якими».
